ВИНИКНЕННЯ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ ЗА АГРАРНОЮ РОЗПИСКОЮ

У 2012 році Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про аграрні розписки» (надалі за текстом – Закон), який покликаний підкріпити заходи Уряду по розвитку кредитування сільськогосподарських товаровиробників, особливо дрібних та середніх, які не мають достатньо ліквідного майна для застави, а самі аграрні розписки позиціонувались як новий інструмент кредитування сільськогосподарських товаровиробників під заставу такого специфічного об’єкту як майбутній врожай та сільськогосподарські тварини.

Незважаючи на те, що Закон було прийнято ще у 2012 році, самі аграрні розписки є до цього часу новелою для учасників аграрного сектору, яка досить повільно втілюється у життя.

Ймовірно це зумовлено деякою нормативною неврегульованістю питання видачі аграрної розписки.

Досить складним для розуміння є питання виникнення кредитних/боргових зобов’язань за аграрною розпискою. За текстом Закону розписка видається на виконання вже існуючих боргових зобов’язань, але при цьому вона ж (аграрна розписка) фіксує такі зобов’язання та є документом, що поєднує основне боргове зобов’язання та забезпечення у вигляді застави майбутнього врожаю: «аграрна розписка - товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов’язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах».

Отже, боргові зобов’язання мають виникнути до видачі аграрної розписки, але повинні бути зафіксовані саме нею, оскільки в іншому випадку (до отримання боржником коштів чи товару від кредитора) у боржника не може виникнути безумовне зобов’язання на час оформлення розписки.

Для учасників аграрного сектору було б цілком логічно, щоб аграрна розписка була єдиним документом, який обумовлює увесь цикл взаємовідносин сторін від створення боргових зобов’язань та їх забезпечення до моменту їх виконання. В такому разі дійсно може йти мова про спрощення регулювання взаємовідносин між сторонами та розписувати переваги оформлення аграрної розписки перед іншими правочинами.

Як зазначалось у пояснювальній записці до проекту Закону України «Про аграрні розписки», ідея з впровадження аграрних розписок запозичена з досвіду Бразилії, однак там цей інструмент передбачає і момент з фінансуванням: «З огляду на ці проблемні моменти сільськогосподарські товаровиробники повинні мати альтернативні варіанти кредитування, зокрема, одним із таких варіантів може бути кредитування під заставу майбутнього врожаю, який успішно функціонує у Бразилії, шляхом застосування фінансового інструменту у вигляді розписок-договору CPR (Сedula de Produto Rural), які представляють собою обіцянку постачати сільськогосподарську продукцію або здійснювати оплату після реалізації своєї сільськогосподарської продукції у майбутньому взамін на отримання ресурсів (фінансових чи товарних) вже сьогодні для ведення сільськогосподарської діяльності».

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у висновку (16/3-154/9610 від 20 лютого 2012 року) вказувало про необхідність повернення проекту Закону України «Про аграрні розписки» на доопрацювання зокрема з урахуванням висловлених зауважень та пропозицій, зокрема вказувалось, що «суттєвим недоліком проекту є те, що в ньому питання кредитування, в тому числі товарного, сільськогосподарських виробників, які видають аграрні розписки, практично не розглядаються. Головним предметом законодавчого регулювання в ньому виступає забезпечення повернення сільгоспвиробником отриманого кредиту. Разом з тим вважаємо, що проект має визначити і загальні засади відповідного кредитування, враховуючи, зокрема, те, що воно відбувається під заставу майбутнього вражаю. У зв‘язку з цим, на нашу думку, було б доцільним розширити предмет законодавчого регулювання проекту, виклавши його як Закон України «Про кредитування сільськогосподарських виробників під заставу майбутнього врожаю з використанням аграрних розписок» або як «Про заставу майбутнього врожаю з використанням аграрних розписок», з внесенням до проекту необхідних змін та доповнень, у тому числі структурного характеру. Вважаємо, що при цьому може бути використаний відповідний вітчизняний досвід, пов‘язаний, зокрема з проведенням державних заставних закупівель зерна відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України».

Вказаний висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України до уваги чомусь взято не було, а законопроект прийнято практично без змін.

Отже, питання виникнення боргових зобов’язань залишилось неврегульованим нормативно. Поширеною практикою є використання аграрної розписки виключно як засобу забезпечення іншого договору (основного зобов’язання), замінюючи нею договір про заставу майбутнього врожаю, ігноруючи положення Закону про те, що зобов’язання належні до виконання боржником визначаються саме аграрною розпискою і вона не передбачає наявність іншого основного правочину. Це призводить саме до того, що між сторонами виникають два основні зобов’язання, які виконуються сторонами частково і рано чи пізно недобросовісний кредитор спробує отримати подвійну вигоду: як за первісним правочином, так і за аграрною розпискою, або ж фіскальна служба донарахує зобов’язання за обома основними правочинами обом його сторонам.

Цілком слушним є укладення договору (поставки, позики, тощо) за яким боржник отримав товар чи кошти та у нього виникли безумовні боргові зобов’язання.

Далі слід звернути увагу, що за текстом Закону, зобов’язання боржника з поставки товару або сплати коштів (в залежності від виду аграрної розписки) є зобов’язаннями саме за аграрною розпискою, а не іншого правочину. Тобто, аграрна розписка – це документ, який містить у собі як основне зобов’язання, так і забезпечувальне (заставу майбутнього врожаю).

Отже, наступний крок має забезпечити перехід первісних зобов’язань, за якими виникла заборгованість, у зобов’язання за аграрною розпискою.

На наш погляд правильним є використання положень Цивільного кодексу України про новацію боргу, тобто про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (при цьому первісне зобов’язання припиняється).

По-перше, це дозволить уникнути дублюванню зобов’язань та сторони будуть чітко розуміти умови якого саме правочину їм слід виконувати, а по-друге, дозволить правильно організувати податкову та бухгалтерську звітність, оскільки надання/отримання коштів за одним правочином, а поставка товару/виплата коштів за іншим може призвести до негативних наслідків.

І така послідовність дій забезпечує відповідність положенням норм Закону.

Незважаючи на неврегульованість деяких питань, аграрна розписка є цікавим інструментом кредитування аграрного сектору, але як і будь-який фінансовий інструмент, потребує уваги при його використанні.

Команда Адвокатського об’єднання «ALISTER» може надати допомогу у підготовці підприємства до роботи з кредиторами за аграрними розписками, взяти участь як в процесі видачі аграрних розписок, так і в питанні проведенні переговорів з фінансовими установами про кредитування з застосуванням аграрних розписок.

Інші новини: https://www.alister.com.ua/blog